 |
1. Малюнок голови, ІV етап
|
Четвертий етап роботи - пластичне
моделювання форми (мал. 1).
Правильно намітивши
конструктивну основу зображення голови, можна
переходити до виявлення об'єму засобами світлотіні. Тут
дуже важливо прослідкувати за взаємозв'язком конструкції з світлотінню, правильно
розібратися в пластичній формі голови і правильно
зрозуміти її об'єм. Для того, щоб полегшити початківцю цю задачу, слід скористатися методом узагальнення форми, який допомагає правильно знайти і виразити в малюнку «велику форму» (зображення
форми предмету без деталей). Іноді під виразом «велика форма» розуміють спрощені
до простих геометричних форм площини. Наприклад, форма шиї, рук, ніг розглядається як форма циліндра; таз, грудна клітка - як призма або усічена піраміда.
В першій половині XIX століття французький
методист Олександр Дюпюї, щоб допомогти художнику-початківцю в засвоєнні
учбового матеріалу, розробив серію спеціальних гіпсових голів, які учні були зобов'язані малювати. Серія складалася з чотирьох голів: перша голова була узагальненою формою без жодних деталей; друга - з натяком на деталі (опуклості кулястих
форм очей, призма носа і у загальних рисах вуха);
третя - вже з подробицями основних форм голови і, нарешті, четверта - з детальним опрацьовуванням форми. Тільки
після всіх цих вправ Дюпюї дозволяв переходити до малювання гіпсових зліпків з античних скульптур.
Форма носа складається з чотирьох основних частин: передньої, двох
бічних та нижньої площини (основи).
Намічаючи призматичну форму носа, необхідно звернути
увагу на характер її форми (пряма, кирпоноса,
горбоноса). Уточнюючи форму носа, потрібно також пам'ятати і про його поверхні,
які створюють йогооб'єм, які визначаються анатомічною структурою кісточок і хрящів. Для того, щоб початківцю було легше
зрозуміти структурну будову форми носа, пропонуємо схему (мал. 2).
 |
| 2. Схема форми носа |
Передня площина носа від лінії
надбрівних дуг до горбовини утворює
трапецієвидну фігуру перенісся (1); далі від перенісся до середини горбинки
носа утворюється ще одна подовжена трапеція (2); від
неї до кінця горбинки - третя (3), але
в переверненому вигляді. І нарешті, остання
трапеція - мигдалини (4).
Такий характер передньої площини носа. Залежно від індивідуальних
особливостей форми носа мінятиметься
малюнок передньої площини: горбоносий матиме маленьке
перенісся і сильно подовжену горбинку; у кирпоносого, навпаки,
розтягнуте завширшки перенісся і маленька коротенька горбинка.
Приступаючи вперше до малюнка
голови, необхідно особливо уважно стежити за
правильністю розподілу парних і симетричних форм. Для
цього необхідно: по-перше, парні і
симетричні форми малювати одночасно, тобто
намітивши праву виличну кістку, одразу ж намічати і ліву; по-друге, проводити паралельні лінії від краю кожної парної і
симетричної форми до іншої. Треба зауважити, що принцип виявлення «великої форми» для початківця викликає великі труднощі. Тому при виконанні тривалого малюнка кожному додатково потрібно виконати ще ряд вправ на
виявлення «великої форми» (приклад подібних вправ показаний на мал. 3).
 |
| 3. Учбовий малюнок |
Щоб зрозуміти принцип побудови «великої форми», виконують спеціальне завдання, використавши
метод спрощення форми, тобто в початковій стадії малюнка розглядати форму людської голови у вигляді скульптурного обрубу, йти за принципом роботи скульптора - від загального до конкретного. Адже
скульптор теж при творенні форми голови з дерева або мармуру перш за все дає загальну форму голови, потім переходить
до виявлення основних деталей - призматичної форми носа, кулястих виступів очей. І лише після цього він
приступає до детального опрацьовування голови. Цьому ж методу
повинен слідувати і той, хто малює.
Розглядаючи так форму, ми маємо нагоду легко
дотримувати закони лінійної перспективи. Наприклад, зобразити ніс в перспективі дуже важко, але побудувати зображення призми вже не важко. Крім того, таке підготовче
«узагальнення» полегшує рішення тональних задач. Наприклад,
малюючи лінією форму носа, а потім переходячи до тушування, початківець не може уловити тональну різницю між бічною площиною носа і передньою, тобто сила світла виявляється абсолютно однаковою і на кінчику носа і на
ніздрі. Розглядаючи ж форму носа як призму, можна відразу передати об'єм і, перш ніж приступити до тушування,
відділити передню, бічну і нижню площини один від одного
тоном - світлом, півтінню і тінню, а потім почати уточнювати живу форму носа.
Особливу увагу слід звертати на аналіз
форм деталей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий